Ремонт зовнішньої плитки на стінах: використання лугостійкої скловолоконної сітки + розчину, стійкого до тріщин, як «перехідного шару»

Після багатьох років атмосферних впливів стара поверхня стіни постаріла й утворилася мікротріщина; новий ремонтний розчин має високу усадку і відмінний від старої основи коефіцієнт теплового розширення. Якщо вони знаходяться в прямому контакті, на межі розділу накопичується концентроване напруження, що спричиняє швидке повторне відшарування. Перехідний шар діє як «м’яке з’єднання»: сітка розсіює напругу, тоді як розчин, стійкий до тріщин, компенсує деформацію, дозволяючи старому та новому шарам працювати разом.

Основа (з’єднувальний шар): на очищену поверхню старої плитки нанесіть ґрунтовку для забезпечення адгезії.

Середина (армуючий шар): нанесіть кельмою перший шар стійкого до тріщин розчину (товщиною близько 3–5 мм), потім негайно втисніть у нього сітку. Сітка повинна бути укладена рівно з нахлестом не менше 50 мм і повністю занурена в розчин без будь-яких пустот.

Верх (вирівнюючий шар): після того, як базове покриття затвердіє, нанесіть другий шар стійкого до тріщин розчину, щоб покрити сітку, в результаті чого загальна товщина перехідного шару становитиме приблизно 8–10 мм.
Ця конструкція забезпечує міцність на розрив і гнучкість, ефективно буферизуючи рух субстрату.

① Очистіть і надайте шорсткості – видаліть плитку, що залишилася, відшліфуйте стару основу та видаліть пил і жир.
② Покладіть і закріпіть сітку – Виріжте сітку потрібного розміру, розкладіть її на заґрунтованій стіні та притисніть її на місце за допомогою кельми (для великих площ використовуйте невеликі шматочки розчину, щоб прикріпити).
③ Наносьте розчин шарами – спочатку нанесіть кельмою тонкий шар на сітку, вдавлюючи сітку в суспензію, потім вирівняйте до заданої товщини другим шаром. Належним чином вилікуйте, щоб уникнути раннього усадкового розтріскування. На відміну від самоклеючих стрічок, ця сітка повністю покладається на інкапсуляцію розчину для кріплення, тому кожен шар має бути міцно ущільнений, щоб сітка залишалася в середині шару розчину, а не на поверхні.
 

Звичайна скловолокниста сітка стає крихкою і швидко втрачає міцність на розрив в лужному середовищі цементного розчину. Проте стійка до лугів сітка зі спеціальним покриттям протистоїть корозійній дії продуктів гідратації цементу, забезпечуючи термін служби, який відповідає самій будівлі. Його рівномірний розмір сітки (зазвичай 4 × 4 мм або 5 × 5 мм) розподіляє напругу між кількома осередками сітки, що робить його набагато ефективнішим проти розтріскування, ніж альтернативні сталеві сітки або рослинні волокна.